top of page

 

Організація та зміст освітньої діяльності

в закладі дошкільної освіти комбінованого типу (ясла - садок)

 №35 "Горобинка"

Черкаської міської ради

в 2022/2023 навчальному році

 

​

​

Завдання  педагогічного колективу

в закладі дошкільної освіти комбінованого типу (ясла - садок)

 №35 "Горобинка" 

Черкаської міської ради

в 2022/2023 навчальному році

 

 

  •     Спрямувати діяльність професійної спільноти закладу дошкільної освіти на освоєння нового змісту Базового компонента дошкільної освіти (державного стандарту дошкільної освіти).

  •  Продовжити роботу по подоланню мовленнєвих порушень у дітей. Планувати та реалізувати мовленнєві завдання в усіх формах життєдіяльності дошкільників. Розглядати формування мовленнєвої компетентності здобувачів освіти як базисний компонент життєвої компетентності.

  •  Актуалізувати модель освітнього процесу, що базується на принципах пріоритету досвіду, партнерської взаємодії, різноманітності форм проведення ігрової та навчально-пізнавальної діяльності,  надання права вибору, активізації мислиннєвих процесів в пріоритетних для дошкільників видах діяльності. 

  •  Проводити просвітницьку роботу серед батьків щодо нового змісту Державного стандарту дошкільної освіти та завдань батьків, як учасників освітнього процесу, по формуванню ключових компетентностей, важливих для подальшого навчання дитини на наступних рівнях освіти.
     

​

Нормативно-правове забезпечення освітнього процесу

​

​

 

Атестація педагогічних працівників 2020-2021

​

Основною формою стимулювання цілеспрямованого безперервного підвищення рівня професійної компетентності педагогічних працівників, розвитку творчої ініціативи, підвищення престижу й авторитету є атестація. 
Метою підвищення кваліфікації педагогічних працівників є їх професійний розвиток відповідно до державної політики в галузі освіти та забезпечення якості освіти. Щоб забезпечити підвищення кваліфікації, педагогічні працівники виконують такі завдання:
• удосконалення раніше набутих та/або набутих нових компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань;
• набуття досвіду виконання додаткових завдань та обов’язків у межах спеціальності та/або професії, та/або займаної посади;
• формування та розвиток цифрової, управлінської, комунікаційної, медійної, інклюзивної, мовленнєвої компетентності тощо.


Педагогічні працівники з урахуванням професійних потреб самостійно обирають конкретні форми, види та напрями підвищення кваліфікації, а також суб’єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації відовідно до “Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників» від 21 серпня 2019 року № 800.


Навчання педагогічних працівників на курсах підвищення кваліфікації розглядається як важлива умова підвищення ефективності освітньої діяльності, тому перебуває під постійною увагою. 


На виконання Перспективного плану підвищення кваліфікації та проведення атестації педагогічних працівників закладу дошкільної освіти пройшли курси підвищення кваліфікації при Комунальному навчальному закладі «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради» працівники:

  • директор Бараненко Олена Андріївна (дистанційна форма навчання),

  • вчитель-логопед Гук Наталія Іванівна (дистанційна форма навчання),

  • вчитель-логопед Хльобас Олена Олександрівна (дистанційна форма навчання), вчитель-логопед Захаренко Ольга Сергіївна (дистанційна форма навчання),

  • інструктор з фізкультури Бузько Ольга Анатоліївна (дистанційна форма навчання). 


З метою підвищення теоретичного рівня та фахової майстерності педагогів у 2020 - 2021 н.р. було проведено організаційну роботу з атестації педагогів:  музичного керівника Єрмілової Тетяни Володимирівни, вчителів-логопедів Галаєвої Оксани Миколаївни, Хльобас Олени Олександрівни, Захаренко Ольги Сергіївни, вихователя Черниш Валентини Володимирівни.


Атестація педагогів проводилася згідно вимог Типового положення про атестацію педагогічних працівників та затверджених змін до Типового положення про атестацію педагогічних працівників. Основним показником в оцінці роботи педагогів під час атестації було врахування результатів та висновків за результатами спостережень за освітнім процесом, відкритих заходів, тематичних перевірок, підсумкових зрізів по виконанню вимог освітньої програми на кінець навчального року, організацію роботи з батьками, участь в методичній роботі та життєдіяльності закладу в міжатестаційний період.


За результатами атестації педагогічних працівників:

  • Єрмілова Т.В, музичний керівник закладу дошкільної освіти, відповідає займаній посаді, відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії "спеціаліст вищої категорії";


  • Черниш В.В., вихователь, відповідає займаній посаді, відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії "спеціаліст другої категорії";


  • Галаєва О.М., вчитель-логопед, відповідає займаній посаді, відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії "спеціаліст першої категорії";


  • Захаренко О.С., вчитель-логопед, відповідає займаній посаді, присвоїти кваліфікаційну категорію "спеціаліст другої категорії";

  • ​

  • Хльобас О.О., вчитель-логопед, відповідає займаній посаді, присвоїти кваліфікаційну категорію "спеціаліст другої категорії".

​

Інклюзивні цінності в системі сучасної дошкільної освіти

 

Інклюзивні цінності — це соціально схвалювані уявлення та підходи,

що забезпечують: можливість успішного навчання й розвитку всіх

дітей за місцем проживання підтримку відмінностей між дітьми й

дорослими як освітній ресурс допомогу кожному відчувати себе

частиною цілого сприяння розвитку творчої ініціативи дітей, батьків,

педагогів зіставлення української освіти зі світовими реаліями освіти

тощо. Такий підхід потребує зміни низки пріоритетів у роботі на основі

цінностей, серед яких:

структурні цінності — рівність усіх учасників освітнього процесу,

забезпечення прав кожного, опора на спільноту, забезпечення сталого

розвитку цінності, пов’язані зі взаєминами — повага до різноманітності,

відсутність насильства, довіра, співчуття, чесність, мужність моральні

якості — домінування радості в закладі, любов і повага одне до одного, надія та оптимізм, щирість у стосунках, краса в навколишньому середовищі. Вони знайшли своє відображення в індикаторах індексу інклюзії, а індикатори деталізуються конкретними запитаннями. Включити ту чи ту цінність в практику закладу дошкільної освіти для насичення життя закладу новим змістом можна лише завдяки її обговоренню з працівниками, батьками, а в деяких моментах — і з дітьми.

                                                                               11 інклюзивних цінностей

Рівність усіх учасників освітнього процесу

Готовність сприймати всіх як однаково цінних, до яких варто прислухатися, бо кожний здатний зробити свій внесок у розвиток дошкільного закладу. Протилежними є поняття нерівності, несправедливості, упередженості, що може виявлятись у характері оцінок, завдань, реакцій на поведінку тощо.

Права людини, які виражають її рівноцінність

Наділення людини правами не може залежати від її поведінки. Вона володіє правами в силу того, що вона є людиною. На ґрунті такого підходу видається переконливою теза щодо визнання прав дітей на якісну освіту та розвиток за місцем проживання. На практиці концепція прав викликає значні суперечності. Коли підтримка прав однієї людини призводить до нехтування правами іншої —дошкільний заклад має розв’язувати питання на благо дітей, педагогів та батьків.

Можливість повноцінної участі всіх у житті закладу

Мають стати постійною практикою такі форми роботи з колективом та громадськістю: засідання круглого столу «місцеві референдуми», коли важливі питання розвитку дошкільного закладу виносять на загальне обговорення педагогів та батьків.

Повага до різноманітності

Ціннісне й приязне ставлення до всіх, адже кожна людина збагачує спільноту своєю індивідуальністю і своїми позитивними діями. Часто такі відмінності видимі, інколи — невидимі, але вона стосується кожного, а не лише тих, хто не відповідає критеріям ілюзорної нормальності. Різноманітність є величезним ресурсом для життя і навчання. Це не означає що варто приймати як норму деструктивні вчинки.

Спільнота як цінність

У її основі — співпраця в дусі колегіальності та солідарності. Об’єднання людей у спільноті дає змогу акумулювати зусилля й максимально ефективно поліпшувати роботу дошкільного закладу. Відчуття спільноти тісно пов’язується з відповідальністю за інших і співзвучне з ідеями служіння суспільству, громаді, Батьківщині. Сталий розвиток

Сталий розвиток — це така організація життя суспільства, коли задоволення сьогоденних потреб людей не становить загрози для майбутніх поколінь у їхній життєдіяльності. Відданість інклюзивним цінностям передбачає готовність забезпечувати умови для благополуччя майбутніх поколінь. Формування основ індивідуальної та колективної відповідальності: збереження природних ресурсів захист довкілля ощадливість збереження свого здоров’я та здоров’я близьких опікування позитивними взаєминами.

Відсутність насильства

У розвинених спільнотах усі суперечки розв’язують шляхом обговорення. Це не означає, що зникає необхідність доводити свою думку. Навпаки, різні підходи є стимулом до рефлексії та творчого пошуку. Системна агресивна поведінка з особою є там, де люди зловживають своєю владою, щоб змусити її відчути свою вразливість, фізичну і моральну. На жаль, саме в дошкільному віці досить часто діти проходять «початкову школу» насилля, коли вони є якщо не об’єктом, то свідком ситуацій приниження, зневаги, демонстрування низьковартісності.

Довіра

Ця цінність тісно пов’язана з відповідальністю та особистою надійністю. Вільне висловлювання думок можливе лише там, де панує шанобливе ставлення одне до одного, де кожен має право бути самим собою.

Чесність

Добросовісність і щирість у стосунках між людьми. Навмисне приховування інформації та створення в інших хибного уявлення про ситуацію шкодить справі. Чесність необхідна педагогам у різних ситуаціях, наприклад: в оцінюванні власних внесків у спільну справу у визнанні справедливості вимог батьків у баченні проблем у дошкільній освіті і власної причетності до їх розв’язання. Особливо делікатними в цьому питанні потрібно бути у взаєминах з дітьми, допомагаючи їм сформувати об’єктивні уявлення про світ.

Співчуття

Виявляється у розумінні почуттів інших людей, готовності бути з ними на одній «хвилі». Особисте благополуччя завершується там, де починається занепокоєння благополуччям іншого. Воно веде до відмови від каральних заходів щодо порушників правил і заміни їх професійними обов’язками турботи і послідовної вимогливості. Якими не були б непорозуміння між працівником і керівником, керівник має повсякчас виконувати свій професійний обов’язок — задовольняти професійні й особистісні потреби працівника. У взаєминах з дітьми співчуття є готовністю зрозуміти дитячі проблеми, серйозно поставитися до їх розв’язання.

Оптимізм

Професійний обов’язок педагогів і батьків вселяти впевненість і віру у можливості розв’язання як особистих локальних, так і глобальних труднощів. Це не означає, що дорослі мають заплющувати очі на реальні ситуації та загрози. Оптимістична позиція дорослих у поєднанні з високою довірою до них дітей поступово трансформується в спокійну впевненість, життєрадісність та життєлюбність дошкільників.
 

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/1565-nklyuzivn-tsnnost-u-doshklnomu-zaklad

 

Інклюзивна освіта.jpg

​

Дошкільна освіта сьогодні

Одним із базових принципів Нової української школи є уявлення про безперервність освіти. Це означає, що процес виховання, навчання та формування особистості починається відразу від народження і триває пожиттєво. Водночас, держава визнає, що базовими етапами фізичного, психічного та соціального становлення особистості дитини є вік немовляти (до року), ранній вік (1-3 роки), передшкільний вік (3-6/7 років).

Саме тому дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні. Держава при цьому визнає пріоритетність дошкільної освіти та забезпечує умови для її здобуття.

Докладніше про дошкільну освіту

Дошкільна освіта – цілісний процес, спрямований на:

  • забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб;

  • формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.

ПРИНЦИПИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

  • доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти;

  • рівність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарувань, різнобічного розвитку кожної дитини;

  • єдність розвитку, виховання, навчання і оздоровлення дітей;

  • єдність виховних впливів сім'ї і закладу дошкільної освіти;

  • наступність і перспективність між дошкільною та початковою загальною освітою;

  • світський характер дошкільної освіти у державних і комунальних закладах дошкільної освіти;

  • особистісно-орієнтований підхід до розвитку особистості дитини;

  • демократизація та гуманізація педагогічного процесу;

  • відповідність змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти особливостям розвитку та стану здоров'я дитини дошкільного віку;

Громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають рівні права на здобуття доступної і безоплатної дошкільної освіти та виховання у сім'ї.

Це право надається усім дітям незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань , статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти покладається на їхніх батьків, осіб, які їх замінюють, та на навчальні заклади, де діти утримуються.

Водночас, діти можуть здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють:

  • у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності;

  • у структурних підрозділах юридичних осіб приватного і публічного права, у тому числі закладів освіти; у сім'ї – за сімейною (домашньою) формою здобуття дошкільної освіти;

  • за допомогою фізичних осіб, які мають педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, які провадять незалежну професійну діяльність, або за допомогою фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності яких є освітня діяльність.

Здобуття дошкільної освіти в закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності має забезпечити виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти.

Готуємося до літнього оздоровчого періоду: що робить вихователь

​

Незабаром довгоочікуване літо. Щоб  оздоровчий період пройшов успішно варто ретельно підготуватися.

ЛСнимок.PNG
л1Снимок.PNG
л2Снимок.PNG
5138_3_CompressedImage-300x190.jpg

Організовуємо режимні моменти, або
Як весело й цікаво підготуватися до прогулянки

​

Щоразу, готуючись до прогулянки з дітьми, вихователі зітхають: «Хоч би швидше вдяглися та взулися!» І щоб прискорити цей процес, вони починають активно допомагати дітям, вдаючись до вказівок і прямого втручання.

 

А спробуйте інакше: не поспішайте!

Оберіть спокійний, але чіткий ритм і використайте цей час, щоб:

​

  • формувати в дитини навички самообслуговування;

  • виховувати самостійність, бажання допомагати іншим та культуру спілкування;

  • розвивати дрібну моторику рук;

  • збагачувати чуттєвий досвід.

 

Зважайте, що попереднє вдумливе планування прогулянки безпосередньо впливає на організацію й проведення підготовки до неї.

​

Як справжній режисер, готуючись до прогулянки, врахуйте такі чинники:

​

 

  • час проведення (перша чи друга половина дня) і погодні умови;

  • вік і контингент дітей;

  • бажання чи небажання дітей іти на прогулянку;

  • власний план прогулянки та очікування від неї дітей;

  • наявність інвентарю та відповідного обладнання;

  • зміст попередньої та наступної діяльності дітей тощо.

​

Такий підхід допоможе оптимізувати підготовку до прогулянки у будь-якій віковій групі закладу дошкільної освіти.

 

Готуйтеся до прогулянки послідовно.

 

Структуру підготовки до прогулянки умовно можна представити в такий спосіб:

  • сюрпризний момент й організація дітей;

  • пригадування послідовності одягання та взування на прогулянку;

  • процес одягання та взування, індивідуальні бесіди з дітьми, спілкування дітей між собою тощо.

 

Дітям потрібні свобода й час для ігор, особливо на свіжому повітрі. А щоб було достатньо часу для прогулянки, слід швидко одягатися та взуватися. Спробуємо знайти ті «педагогічні родзинки», які роблять кожну хвилину перебування дитини поряд із вами якщо не щасливою, то радісною.

​

Сюрпризні моменти — це неочікувані веселі включення, які завжди викликають у дітей шквал емоцій. Неочікуваний сюрприз створює ситуацію новизни, піднесений настрій. Сюрпризні моменти активізують діяльність дітей як під час занять, так і у повсякденному житті, зокрема під час підготовки до прогулянки. Дошкільнику цікаво все, окрім бездіяльності. Звісно, сюрпризний момент не просто вигадати. Адже необхідно, щоб він стимулював ту діяльність, яку передбачає освітній процес і зумовлює життєва ситуація. Тут творчості вихователя немає меж. Скористайтеся віршами чи загадками для створення образу персонажа, що зазирне в гості. Листи, телеграми, дзвінки від казкових персонажів, що потрапили в біду і потребують допомоги — будь-яка інтрига зацікавить дітей і спонукатиме їх діяти швидко.

​

Наприклад: у групове приміщення до дітей приходить Зайчик. Це може бути незнайома дітям іграшка. Зайчик розповідає, що на їхній ліс напала стара Лінь. Від цього рослини перестали рости, тварини не годують своїх діточок. Усі дерева стоять у павутині. Ліс став, ніби мертвий. Зайчик просить дітей швиденько вдягнутися й під час прогулянки своїми вчинками, що свідчать про їхню працелюбність, допомогти лісу — звільнити його від старої Ліні. А далі все залежить від плану прогулянки.

​

Перш ніж розпочати одягання і взування, пригадайте з дітьми послідовність дій. Маленькій дитині складно впоратися з великою кількістю речей, особливо взимку. Малюк, а часом і дошкільник може заплутатися, коли слід вдягати светр, шарф, рукавички, колготи, шапку та ще багато речей. Аби допомогти дітям запам’ятати послідовність одягання, відобразіть алгоритм цього процесу в картинках і повісьте його в роздягальні на рівні очей дітей. А для найменших таку зорову опору найліпше розмістити на внутрішній стороні дверцят кожної шафки.

Наочним посібником для засвоєння послідовності одягання також може бути дидактична лялька. Граючи з малюками, проговорюйте всі етапи одягання: спочатку — шкарпетки, штанці, а потім взуваємо черевички.

 

Організувати процес одягання дітей на прогулянку доволі складно. Слід бачити одночасно всіх, навчати все робити правильно, за потреби вчасно прийти на допомогу. Важливо, щоб діти виконували дії послідовно й одночасно, аби не спітніли й не втомилися чекати на прогулянку. Домогтися більш-менш однакового темпу одягання допоможуть різні прийоми.

 

Наприклад, дорослий може:

демонструвати власний приклад одягання та взування;
показувати потрібний одяг та взуття в картинках;
задавати темп порядковою лічбою;
використовувати пісковий годинник;
вмикати ритмічну музику чи пісеньки про одягання.

У процесі одягання спілкуйтеся з дітьми і заохочуйте їх до цільового спілкування. Адже навіть попросити про допомогу дитині часом не просто.

Наголосимо, що педагогічне спілкування має:

  • бути особистісно орієнтованим, відбуватися на суб’єкт-суб’єктному рівні;

  • надавати дітям змогу оцінити свої дії, вчинки і результат діяльності;

  • забезпечувати оптимальне, адекватне сприяння дитині.

 

Приділяючи увагу одній дитині, постійно тримайте в полі зору всіх інших. Вчасно запобігайте конфліктам. Відзначайте тих, хто за власною ініціативою допоміг комусь із однолітків, навів порядок у шафі чи роздягальні тощо.

​

Навчайте самостійності планомірно
Якщо ви вирішили навчити малюка двох-трьох років одягатися самостійно, запасіться терпінням і гумором. Дайте йому змогу виявити самостійність. Адже головний девіз дітей цього віку — «Я сам» («Я сама»). Коли ініціатива йде від дитини, вона намагатиметься оволодіти новою «дорослою справою». Дорослим — вихователям та батькам — залишиться лише допомогти й навчити її певних тонкощів.

​

Допомагаємо, але не потураємо
Якщо дитина наполегливо просить вашої допомоги під час одягання, не варто їй відмовляти, але допоможіть лише частково. Наприклад, допоможіть просунути ніжки в штани, але не натягуйте їх на талію; допоможіть взути черевички, але не застібайте липучки. Не закріплюйте у свідомості малюка думку, що достатньо покапризувати — і дорослі одягнуть його самі. Вирішили вчити дитину одягатися — будьте наполегливі й послідовні.

Використовуючи ігрові прийоми, підтримуйте й розвивайте прагнення дитини одягатися самотужки й допомагати одягатися іншим. Спонукайте малюка формувати навички самообслуговування.

​

Під час рольових ігор запропонуйте дитині одягнути ляльку або ведмедика, дібрати для них одяг та взуття за сезоном.

​

Розвиваємо моторику рук
Навчання застібати гудзики стане в пригоді не лише під час одягання сорочки чи кофтинки, а й сприятиме розвитку для дрібної моторики рук малюка. Зовсім нескладно для цього виготовити оригінальний розвивальний килимок з кишеньками, зручними петельками та іншими елементами, що застібаються на гудзики різних розмірів і форм.

Малюки двох-трьох років від таких ігор зазвичай у захваті. Для розвитку навички шнурування можна дібрати вже готові набори-шнурівки. Нині в дитячих магазинах можна знайти варіанти таких ігрових посібників на будь-який смак.

​

Не підганяємо
Діти цього віку одягаються повільно, проте роблять це не навмисно. Ця навичка для них доволі нова і незвична. Багатьом дорослим не вистачає терпіння дочекатися, поки дитина самостійно збереться на прогулянку. І вони беруться вдягати її самі ще до того, як у неї виникає необхідність звернутися по допомогу. Після цього в дитини можуть опуститися руки. Адже дорослий, відбираючи у малюка ініціативу в одяганні, фактично говорить своєю поведінкою: «Ти ще маленький, ти не вмієш робити це добре! Я зроблю це за тебе!». То навіщо старатися, якщо навіть найближчі люди не вірять у твої сили?!


Не пришвидшуйте дії дитини. Інакше вона може втратити ентузіазм. Не критикуйте її за неправильно одягнені речі й не переодягайте одразу ж. Не фіксуйте увагу на невдачах і недоліках. Пожартуйте, нехай дитина почує насамперед похвалу, відчує, що ви по-доброму оцінюєте її вчинок.

Якщо ви зібралися планомірно привчати дітей самостійно одягатися, починайте збиратися на прогулянку вчасно, щоб у вас не виникало необхідності поспішати й нервувати.

Добираємо одяг, який просто одягати
Однак одного бажання самостійно одягнутися дитині може бути недостатньо. Їй ще потрібні поради та підказки, а іноді й допомога дорослого. Дитині може бути складно визначити лицьову сторону й виворіт одягу, перед і спинку кофтинки чи платтячка.


Намагайтеся дібрати дитячий гардероб так, щоб «обличчя» було значно яскравішим за виворіт, шви помітні, а на грудці чи на спинці був малюнок, який складно не помітити.

Інколи малюки, які можуть одягнутися, вередують й відмовляються це робити тому, що на психологічному рівні запам’ятали, як їх колись лаяли за неправильно одягнені речі. Вони не бажають повторення цієї стресової ситуації.

Дитина може відмовлятися від самостійного одягання також тому, що одягнути деякі речі свого гардеробу їй не по силах. Її можуть збентежити надто тугі комірці на кофтинках, велика кількість гудзиків, шнурків, необхідність підперезувати брюки ременем тощо. Радьте батькам добирати одяг, який просто одягати. Такі самі вимоги — до взуття. Туфлі мають бути достатньо широкими, а про хитромудрі застібки й шнурівки на якийсь період ліпше забути, віддавши перевагу липучкам.

​

Організовуйте дітей граючи
Закріпити набуті знання і вміння малюків, мотивувати їх до дій допоможуть дидактичні та рольові ігри. Навчайте дітей об’єднувати речі за певними ознаками в грі «Що одягнемо, а що взуємо». Змістове наповнення цієї гри можна змінювати відповідно до сезону. Гра «Скажи ввічливе слово» стимулюватиме елементарні моральні прояви в поведінці під час одягання та спілкування з іншими. А ще — допоможе малюкам навчитися ввічливо просити, дякувати, поступатися тощо.

​

Використовуйте твори художньої літератури, зокрема пісеньки, віршики, утішки, чистомовки про взуття й одяг. Малі фольклорні форми допоможуть пожвавити процес й утримати увагу малюків.

Дошкільника трьох-чотирьох років, навіть впертого й примхливого, можна зацікавити одяганням. Перетворіть цей процес на захопливу гру. Дівчаткам запропонуйте стати фотомоделями. Їм потрібно постійно змінювати вбрання для чергової фотосесії. А робити це слід у певній послідовності. Хлопчикам цікаво пограти, наприклад, у пожежників. Вони мають швидко й правильно вдягнути обладунки, щоб вчасно загасити пожежу.

 

Також пропонуйте дітям цього віку дидактичні ігри.
«Одягни за порядком» — закріплюємо послідовність одягання речей;
«Зав’яжи шнурочки другові (стрічку подрузі)» — виховуємо прагнення допомогти іншому, якщо той про це просить;
«Що зайве в одязі (взутті)» — вчимо добирати одяг і взуття відповідно до статі, сезону, місця (у гості — гарну сукню, на пляж — купальний костюм тощо);
«Опиши предмет» — уточнюємо й закріплюємо знання дітей щодо сезонного одягу та взуття, їхніх якостей та властивостей.

 

Зі старшими дошкільниками використовуйте елемент змагання, заохочення. Змагальна мотивація пришвидшить дії, допоможе дітям закріпити правильний алгоритм дій.
«Хто швидше одягнеться та взується?» — закріплюємо правильну послідовність та швидкість одягання речей.
«Що зайве в одязі, взутті» — уточнюємо й закріплюємо знання дітей щодо сезонного одягу та взуття.
«Чого не вистачає?» — визначаємо, яких речей не вистачає у процесі одягання та взування.
«Що з чого зроблено» — уточнюємо й закріплюємо знання дітей щодо назв матеріалів, з яких виготовлено одяг та взуття, їхніх якостей та властивостей.
«Відгадай (загадай) загадку!» — закріплюємо вміння відгадувати загадки на тему одягу, складати описові загадки про предмети одягу, взуття тощо.

Створіть спільно з дітьми роздягальну кімнату для ляльок. Наповніть шафки сезонним одягом і взуттям. Діти шести-семи років вже самі спроможні вигадувати різні варіанти сюжетно-рольових та режисерських ігор із запропонованими атрибутами. Такі ігри сприятимуть не лише закріпленню правил одягання, а й вихованню бережливого ставлення до особистих речей і предметів спільного користування. Діти навчатимуться допомагати одне одному, бути акуратними й охайними, опановуватимуть культуру поведінки в роздягальній кімнаті. Насамкінець пропонуємо у незвичний спосіб навчити дітей швидко одягати куртку чи пальто*.

 

 

 

 

 

 

 

​

​

​

 

 

 

 

 

 

 

 

​

 

 

 

 

 

 

 

 

​

​

​

​

​

https://emetodyst.mcfr.ua/645169

м2Снимок.PNG

Щоб літній період був оздоровчим

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

м1Снимок.PNG

Методичні рекомендації

з питань наступності між ланками дошкільної та початкової освіти

​

На сучасному етапі розвитку освітнього середовища завданнями співпраці ДНЗ і школи є:

·         створення психолого-педагогічних умов, що забезпечують сприятливий перебіг процесу адаптації першокласників до шкільного навчання (природність переходу з дитячого садка в школу);

·         поліпшення підготовки до навчання в школі 5-6 річних дітей;

·         поглиблення інтересу дошкільників до життя в школі;

·         надання допомоги сім'ї в новій ситуації, що виникає при підготовці до навчання в школі і при вступі дитини до школи.

Форми здійснення наступності ДНЗ і школи:

1. Робота з дітьми:

·         екскурсії в школу;

·         відвідування шкільного музею, бібліотеки;

·         знайомство та взаємодія дошкільнят з учителями та

учнями початкової школи;

·         участь у спільній освітній діяльності, ігрових програмах;

·         виставки малюнків і виробів;

·         зустрічі та бесіди з колишніми вихованцями дитячого

садка (учні початкової та середньої школи);

·         спільні свята (День знань, посвята в першокласники,

випускний в дитячому саду тощо) і спортивні змагання

дошкільнят та першокласників;

·         участьу театралізованій діяльності;

·         відвідування дошкільнятами адаптаційного курсу занять,

організованих при школі (заняття з психологом, вчителем,

музичним керівником і іншими фахівцями школи).

2. Взаємодія педагогів:

·         спільні педагогічні ради (ДНЗ і школа);

·         семінари, майстер-класи;

·         круглі столи педагогів ДНЗ та вчителів школи;

·         психологічні та комунікативні тренінги для вихователів та вчителів;

·         проведення діагностики по визначенню готовності дітей до школи;

·         взаємодія медичних працівників, психологів ДНЗ і школи;

·         відкриті покази освітньої діяльності в ДНЗ і відкритих уроків в школі;

·         педагогічні та психологічні спостереження.

3. Співпраця з батьками:

·         спільні батьківські збори з педагогами ДНЗ та вчителями школи;

·         круглі столи, дискусійні зустрічі, педагогічні «вітальні»;

·         батьківські конференції, вечори запитань і відповідей;

·         консультативні центри при ДНЗ та школі;

·         зустрічі батьків з майбутніми учителями;

·         дні відкритих дверей;

·         творчі майстерні;

·         анкетування, тестування батьків для вивчення самопочуття сім'ї напередодні шкільного життя дитини і в період адаптації до школи;

·         освітньо-ігрові тренінги та практикуми для батьків дітей дошкільного віку, ділові ігри, практикуми;

·         сімейні вечори, тематичні дозвілля;

·         візуальні засоби спілкування (стендовий матеріал, виставки, скринька запитань і відповідей тощо);

·         засідання батьківських клубів (заняття для батьків і дитячо-батьківських пар).

​

 

  •  

​

Співпраця.jpg
bottom of page